Проба Реберга — Тарєєва

Проба Реберга — Тарєєва

Проба Реберга — Тарєєва - (визначення швидкості клубочкової фільтрації за кліренсом ендогенного креатиніну, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ), англ. Glomerular filtration rate (GFR)) - геморенальна проба, метод, за яким кількісно оцінюють видільну здатність нирок, визначаючи швидкість клубочкової фільтрації (мл/хв), та канальцевої реабсорбції, (%) за кліренсом ендогенного креатиніну крові і сечі з урахуванням обсягу виділеної рідини в одиницю часу^[1]. Швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) описує інтенсивність потоку відфільтрованої рідини через нирки, та використовується для диференціальної діагностики тканинного та функціонального враження нирок. Крім того, показник ШКФ використовується для ретельного дозування нефротоксичних лікарських засобів, які виводяться в основному з сечею, а також для оцінки ступеня тяжкої дегідратації.

Для проведення проби пацієнт здає добову сечу, після чого у нього проводиться забір крові з вени для визначення концентрації креатиніну. Основна важлива умова, необхідна задля успішного дослідження є строгий облік часу, протягом якого збирається сеча. Можливі три варіанти виконання даної процедури:

1. Перший, найбільш часто вживаний в клінічній практиці, та найбільш інформативний: сечу збирають у вигляді двох годинних порцій, в кожній з яких визначають хвилинний діурезі концентрацію креатиніну, отримуючи два показника швидкості клубочкової фільтрації.
2. Другий варіант використовується рідше: середній кліренс ендогенного креатиніну визначають в добовій кількості сечі.
3. Третій варіант, який в основному використовують в наукових цілях для дослідження добового ритму клубочкової фільтрації: сеча збирається в дві порції (наприклад, з 8 години до 20-ї години і з 20 годин до 8 годин) окремо за денний та нічний проміжок часу.

У всіх трьох варіантах кров з вени для визначення концентрації креатиніну в плазмі беруть одноразово (вранці натщесерце), оскільки рівень креатиніну протягом доби практично не змінюється.

Покази до призначення

Дослідження призначається урологом, нефрологом або терапевтом за наявності ознак погіршення роботи нирок, а також:

• за болісних відчуттів в області нирок;
• за набряклості, особливо на щиколотках і навколо очей;
• за зниження кількості сечі, утрудненого сечовипускання;
• за потемніння сечі або появи в ній домішок крові.

Приводом для проведення тесту також є наявність факторів, що сприяють виникненню дисфункції нирок:

амілоїдоз;

• синдром Іценко-Кушинга;
• цукровий діабет;
• дерматоміозит;
• гемолітичний уремічний синдром;
• вовчаковий нефрит;
• злоякісна артеріальна гіпертензія.

ШКФ = (Ур х V) / (Пл х t)

Ур- концентрація креатиніну в сечі;

Пл - концентрація креатиніну в плазмі (сироватці);

t - час збору сечі в хвилинах ;

V - об'єм сечі, зібраний за даний час;

Референтні показники ШКФ з поправкою на вік (мл/хв)

Дослідження дозволяє оцінити масу діючих нефронів; визначити перебіг і прогноз вищезазначених захворювань, а також стан нирок після пересадки і т.д. Зростання швидкості клубочкової фільтрації може спостерігатися при нефротичному синдромі, а також на ранній стадії цукрового діабету і гіпертонічної хвороби. Зниження ШКФ свідчить про ниркову недостатність. При компенсованій нирковій недостатності значення ШКФ знаходиться в межах 50-30 мл/хв, при субкомпенсованій - 30-15 мл/хв, при декомпенсованій - менше 15 мл/хв.

Підготовка до обстеження: за 2 доби до відбору зразків припиняється прийом сечогінних (за погодженням з лікарем), за добу до аналізу виключаються алкоголь, важкі фізичні навантаження і стреси, а за півгодини - потрібно відмовитися від куріння.

Досліджуваний матеріал: Добова сеча