Панкреатична амілаза

Панкреатична амілаза

      Панкреатична амілаза – фермент, який належить до родини амілаз. Загалом, амілази розщеплюють вуглеводи в процесі травлення їжі. Визначення вмісту панкреатичної амілази є важливим тестом в діагностиці гострого панкреатиту та інших захворювань підшлункової залози. Організм людини виробляє три типи амілази: панкреатичний (продукується підшлунковою залозою), слинний (виробляється слинними залозами) та x-тип, що синтезується рештою тканин. Найбільше в сироватці крові міститься слинного типу амілази, менше ? панкреатичної та х-типу. Функцією панкреатичної амілази є розщеплення амілози з отриманням декстрину, мальтози або мальтотриози. Амілоза ? один з двох компонентів крохмалю, вміст якого складає приблизно 20-30%.

До 1980-х років при діагностуванні гострого панкреатиту або загострення хронічного панкреатиту у пацієнтів визначали вміст загальної амілази крові та сечі. Фактично, в медичних лабораторіях вимірювали суму всіх амілаз, що дещо зменшувало точність досліджень. В дев’яностих та двотисячних роках, завдяки активним науковим дослідженням, були розроблені надійні, швидкі та дешеві способи визначення в плазмі крові підтипів амілази, у першу чергу ? панкреатичної амілази, адже саме її вміст у крові безпосередньо пов’язаний із діяльністю підшлункової залози.

        Якщо коротко окреслити переваги вимірювання панкреатичної амілази в сироватці крові у порівнянні із загальною амілазою, то:

• панкреатична амілаза більш чутлива і специфічна для виявлення пошкодження тканини підшлункової залози, ніж загальна активність ферменту,
• її визначення нескладне та швидко виконується,
• результати кількісного визначення аналітично точні,
• для вмісту панкреатичної амілази є чітка межа, при перевищенні якої діагностують гострий панкреатит (зауважимо, що межа залежить від способу аналізу та реактивів).

            Основне застосування загальної амілази на практиці полягає у виявленні гострого панкреатиту, при якому в крові та сечі хворого виявляють підвищений вміст цього ферменту (разом із ліпазою). Проте специфічність загальної амілази до панкреатиту такого є недостатньо високою, оскільки її підвищені значення також виявляються в ряді станів та хвороб, що не пов’язані із підшлунковою залозою (наприклад, паротиту, шлунково-кишкових захворювань, ниркової недостатності тощо). Тому можливість безпосередньо вимірювати панкреатичну амілазу у пацієнтів з гострим болем в животі є цінною для лікарів-клініцистів.

         У хворих на гострий панкреатит підвищення вмісту панкреатичної амілази в сироватці є типовим. Всі дослідження повідомляють про високу клінічну чутливість цього тесту, тоді як специфічність може змінюватись. Помилково-позитивні результати аналізу на панкреатичну амілазу виявляли у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, у яких значно знижується виведення ферментів нирками, і у хворих з макроамілаземією, де імуноглобулін, утворений комплексом з амілазою, знижує або погіршує здатність моноклональних антитіл, уведених в тестовий набір, ефективно інгібувати слинну амілазу.

Правила підготовки  пацієнтів:

взяття крові проводиться зранку натще (бажано до 12:00);  слід виключити прийом алкоголю та паління за 12 годин; необхідно виключити прийом медичних препаратів або попередити про це лабораторію; зранку можна пити воду.

Матеріал: сироватка або плазма крові