Антитіла до фосфоліпідів IgM і IgG

Антитіла до фосфоліпідів IgM і IgG

Антитіла до фосфоліпідів IgG - це лабораторний тест, який визначає концентрацію антитіл класу G в сироватці крові до комплексу антифосфоліпідних антигенів.

Цей аналіз крові на антитіла до фосфоліпідів використовують для діагностування аутоіммунного захворювання (антифосфоліпідного синдрому), для перевірки працездатності печінки, надниркових залоз, нирок, серця, головного мозку.

Антитіла до фосфоліпідів igm небезпечні тим, що ведуть до порушення роботи кровоносних судин, можуть викликати утворення тромбів в судинах, провокують васкулопатію (звуження судин).

В результаті порушення функціонування ендотелію (тканина кровоносних судин) в організмі настає збій в згортаючій системі крові через що розвивається підвищене тромбоутворення. Цей стан особливо небезпечний для вагітних, оскільки порушується циркуляція крові в плаценті, в кровоносній системі плоду, а це може стати причиною його внутріутробної загибелі.

Антитіла до фосфоліпідів при вагітності, особливо в другому, третьому триместрі часто стають причиною викидня.

Показання до призначення аналізу

Аналіз на антифосфоліпідні антитіла igm призначають при наступних показаннях:

внутріутробна загибель плоду, невиношування вагітності, викидень;

псевдопозитивна серологічна реакція на сифіліс;

тромбоцитопенія;

тромбоз, тромбоемболія;

колагенози.

Якщо розшифровка аналізу вказує на підвищений рівень ат до фосфоліпідів igg, то це свідчить про розвиток в організмі АФС (антифосфоліпідного синдрому), тобто про ураження серця, головного мозку, печінки, нирок, надниркових залоз, серцевих судин. Існує два види АФС - первинний і вторинний.

При визначенні АФС використовується методика встановлення в крові спектру антитіл до фосфоліпідів:

• фосфатидилхолину (IgM і IgG);
• кардіоліпіну (IgM і IgG);
• фосфатидилсерину (IgM і IgG);
• фосфатидилэтаноламину (IgM і IgG).

Норма аналізу ат до фосфоліпідів ІgM - це негативний результат.

Підготовка до аналізу

Для виконання дослідження кров можна здавати лише натщесерце, в даному випадку після їди повинно пройти від восьми до дванадцяти годин. Не можна пити каву, чай, сік. Допускається вживання тільки води.

Антифосфоліпідні антитіла IgM - тип імуноглобулінів (антитіл), що виробляються імунною системою проти фосфоліпідів - життєво важливих для людського організму сполук. Синтез цих антитіл здійснюється внаслідок аутоімунних процесів і може привести до розвитку антифосфоліпідного синдрому.

Фосфоліпіди виконують в організмі ряд важливих функцій: забезпечують пластичність клітинних мембран, розчиняють і транспортують жирні кислоти та жири (включаючи холестерин, нерозчинний у воді), включені в процес згортання крові (точний механізм їх впливу наразі не встановлено).

Аутоантитіла, що виробляються організмом проти фосфоліпідів, часто відзначаються за аутоімунного захворювання - антифосфоліпідного синдрому (АФС або синдром Х'юза - Стовіна). Цей комплекс симптомів може розвиватися як на тлі інших аутоімунних процесів (наприклад, системного червоного вовчаку), так і цілком самостійно (первинний АФС).

Діагностований антифосфоліпідний синдром у жінок призводить до підвищеного ризику викиднів у першому та другому триместрах або ранніх пологів у третьому. Крім того, у пацієнтів з таким з таким діагнозом можлива тромбоцитопенія (знижений рівень тромбоцитів у крові), підвищений ризик тромбозів, інфаркту міокарда, інсульту і шкірних патологій.

Ці стани розвиваються через те, що антифосфоліпідні антитіла атакують фосфоліпіди, що входять до складу ендотелію (внутрішнього покриття судин), порушуючи процеси згортання крові.

Покази до призначення

Аналіз може призначити ревматолог, гінеколог або гематолог при наступних показах:

звична невиношуваність вагітності;

симптоми тромботичної мікроангіопатії (набряки та біль у кінцівках, задишка, головний біль);

тромбоцитопенія;

значний час утворення тромбопластину.

Значення результатів

Важливо розуміти, що позитивний аналіз на наявність антифосфоліпідних антитіл (особливо, одноразовий) зовсім не означає наявності антифосфоліпідного синдрому - цей діагноз можливо встановити тільки за підсумками комплексної діагностики.

Рівень антифосфоліпідних аутоантитіл вимірюється в одиницях на мілілітр (Од/мл, U/ml). Результат аналізу негативний, якщо концентрація антитіл 0,8 Од/мл і менше; сумнівний - при 0,8-1,2 Од/мл, і позитивний - при 1,2 Од/мл і більше.

При негативному результаті антифосфоліпідні антитіла IgM в крові пацієнта не виявляються. При сумнівному - потрібна повторна здача крові через деякий час.

Позитивний результат - антитіла в крові пацієнта є, а тому необхідна додаткова діагностика для підтвердження діагнозу «антифосфоліпідний синдром». Це потрібно через те, що позитивний результат також можливий у пацієнтів з системним червоним вовчаком, інфекціями, онкологічними патологіями, а також в тих, хто приймає ряд лікарських засобів. Незначне зростання титру антифосфоліпідних антитіл можливе у пацієнтів старшого віку.

Підготовка до обстеження: в спеціальній підготовці немає необхідності, лише за прийому антикоагулянтів потрібно відмовитися від їх прийому за 5 днів до здачі крові (тільки за попереднім погодженням з лікарем).

Матеріал: сироватка або плазма крові