+38 066 109 30 17
+38 048 729 30 17

Ваш кошик порожній!
Біоматеріал або тара:
бузькова ЕДТА
Термін виконання, робочих днів:
10-12
₴ 2700

Опис

Генетичний ризик розвитку синдрому Жильбера (Gilbert's syndrome) часто пов'язаний з мутаціями в гені UGT1A1, який відповідає за вироблення ферменту уридиндифосфатглюкуронозилтрансферази (UDPGT). Цей фермент важливий для метаболізму білірубіну — продукту розпаду еритроцитів. Порушення функції цього ферменту призводить до недостатньої кон'югації білірубіну, що в результаті викликає накопичення незкон'югованого білірубіну в крові і розвиток жовтяниці, яка є основним симптомом синдрому Жильбера.

Ген UGT1A1:

  • UGT1A1 кодує фермент, що перетворює білірубін у водорозчинну форму, що полегшує його виведення з організму через жовч.
  • Основні мутації цього гена пов'язані з варіацією в ділянці (ТА) 5/6/7/8, яка є повтором тимідин-аденінових пар у 5' некодуючій області гена.

Поліморфізм UGT1A1 (ТА)5/6/(ТА)7/8:

  • (ТА)5/6/(ТА)7/8 — це повторювані елементи в промоторній області гена UGT1A1, де відбувається варіативність кількості повторів тимідин-аденінових пар.
    • (TA)5 — стандартний алель, асоційований з нормальним рівнем активності ферменту.
    • (TA)6 — може бути пов'язаний з деяким зниженням активності ферменту.
    • (TA)7 та (TA)8 — ці варіанти зазвичай асоціюються з зниженим рівнем ферменту та можуть збільшувати ризик розвитку синдрому Жильбера.

Механізм виникнення синдрому Жильбера:

  • У пацієнтів із синдромом Жильбера наявність (TA)7/8 або (TA)6/7/8 алелів може призводити до недостатнього синтезу UDPGT, що порушує нормальний процес кон'югації білірубіну. Це викликає накопичення незкон'югованого білірубіну в крові, що, в свою чергу, може призвести до легкого жовтяничного забарвлення шкіри та склер.

Як проводиться піросеквенування для аналізу гену UGT1A1:

Піросеквенування — це метод молекулярної біології, який використовується для аналізу конкретних варіантів генів. Він дозволяє точно визначити послідовність ДНК і виявити конкретні мутації або поліморфізми. Ось як відбувається цей процес:

  1. Збір зразка ДНК:

    • Зазвичай для аналізу використовують кров або слину пацієнта для отримання зразка ДНК.
  2. Ампліфікація за допомогою ПЛР:

    • За допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) ампліфікується ділянка гена UGT1A1, що містить повтори (ТА)5/6/7/8, для подальшого дослідження.
  3. Піросеквенування:

    • Після ампліфікації фрагменту гена ПЛР-продукт передається на піросеквенатор. Цей метод дозволяє точно визначити кількість повторів (ТА) в промоторній області гена.
    • Процес піросеквенування включає поетапне додавання нуклеотидів до ланцюга ДНК, при цьому виводиться сигнал, який дозволяє визначити правильну послідовність ДНК.
  4. Інтерпретація результатів:

    • Якщо виявлено (ТА)6, (ТА)7 або (ТА)8, це може свідчити про підвищений ризик розвитку синдрому Жильбера.
    • Визначення варіанту (ТА)5/5 зазвичай вказує на нормальну функцію ферменту і відсутність ризику розвитку синдрому Жильбера.

Значення аналізу:

  1. Індивідуалізована діагностика: Виявлення мутацій в гені UGT1A1 дозволяє точно діагностувати синдром Жильбера, особливо в тих випадках, коли клінічні симптоми не є вираженими.

  2. Прогнозування ризику: Це дозволяє оцінити ризик розвитку симптомів синдрому Жильбера та зробити відповідні корективи в лікуванні або спостереженні за пацієнтом.

  3. Уникнення неправильних діагнозів: Оскільки синдром Жильбера може мати схожі симптоми з іншими захворюваннями печінки, генетичний тест може допомогти уникнути неправильних діагнозів і помилкового лікування.

Висновок:

Аналіз за допомогою піросеквенування для визначення поліморфізмів UGT1A1 (ТА)5/6/(ТА)7/8 є точним методом для визначення генетичного ризику розвитку синдрому Жильбера. Це дозволяє не лише підтвердити діагноз, а й оцінити ймовірність розвитку захворювання на основі генетичних факторів.