14-35 Лабораторна діагностика та моніторинг атрофічного гастриту та виразкової хвороби (Гастрин -17, Пепсиногени (I/II/співвідношення))

Лабораторна діагностика та моніторинг атрофічного гастриту та виразкової хвороби включають в себе різні тести, що дозволяють оцінити стан слизової оболонки шлунка, активність секреторної функції та ступінь ураження шлункової стінки. Одними з важливих показників є гастрин-17 та пепсиногени (I, II та їх співвідношення).

1. Гастрин-17:

• Гастрин — це гормон, що виробляється в шлунку і стимулює вироблення шлункової кислоти.

• Гастрин-17 — це форма гастрину, яка виділяється головно в антральній частині шлунка і є важливим маркером для оцінки стану шлункової секреції та наявності запальних змін у шлунку, таких як гастрит або атрофічний гастрит.

• Норма: Зазвичай рівень гастрину-17 в крові має бути менше 5 пг/мл, але це значення може варіювати залежно від лабораторії та методів вимірювання.

  • Підвищення рівня гастрину-17 може свідчити про:
    • Гіперсекрецію кислоти (підвищення рівня кислоти в шлунку), що може бути пов'язано з виразковою хворобою або функціональними розладами.
    • Атрофічний гастрит: При цьому стані знижується кількість кислотопродукуючих клітин, що веде до підвищення рівня гастрину, оскільки організм намагається компенсувати знижену кислотність.
  • Низький рівень гастрину-17 може свідчити про атрофічний гастрит, коли знижується продукція шлункової кислоти та гастрину через пошкодження шлункової слизової.

2. Пепсиногени (I та II):

Пепсиногени — це попередники пепсину, ферменту, що відповідає за розщеплення білків у шлунку. Пепсиногени виробляються спеціальними клітинами шлунка, і їх рівень в крові може вказувати на стан шлункової слизової та активність секреторної функції.

• Пепсиноген I — це пепсиноген, який виробляється в основних клітинах шлунка та перетворюється в пепсин, коли потрапляє в кисле середовище шлунка.
• Пепсиноген II — виробляється в основних та поверхневих клітинах шлунка і має значення для оцінки загальної активності секреції в шлунку.

3. Співвідношення пепсиногенів (I/II):

• Нормальні значення:
  • Співвідношення пепсиноген I до пепсиногену II зазвичай має бути 1,5–3,0.
• Підвищення пепсиногену II може вказувати на:
  • Запальні процеси в шлунку (наприклад, гастрит або виразкова хвороба), що пов'язані з пошкодженням шлункової слизової.
  • Пепсиноген I зазвичай знижується при пошкодженні основних клітин шлунка, в той час як пепсиноген II може залишатись високим або навіть підвищуватися.
• Зниження співвідношення пепсиногенів I/II (менше 1) є ознакою атрофічного гастриту, при якому знижується вироблення пепсиногену I через атрофію шлункових залоз. Це свідчить про втрату функціональних клітин у шлунку.

4. Застосування тестів для діагностики та моніторингу:

• Атрофічний гастрит: Підвищений рівень гастрину-17, знижене співвідношення пепсиногенів I/II, а також зниження рівня пепсиногену I можуть свідчити про наявність атрофічного гастриту. Це допомагає оцінити ступінь пошкодження шлункової слизової.
• Виразкова хвороба: Тести можуть бути корисними для визначення функціонального стану шлунка та моніторингу лікування. Підвищення рівня гастрину може свідчити про наявність гастриту або виразки, пов'язаної з підвищеною кислотністю шлунка.

5. Інтерпретація результатів:

• Гастрин-17:
  • Підвищення рівня — може бути ознакою гастриту або виразкової хвороби, особливо при гіперсекреції.
  • Зниження рівня — може вказувати на атрофічний гастрит, що знижує вироблення кислоти.
• Пепсиногени:
  • Підвищення пепсиногену II і зниження пепсиногену I є характерними для атрофічного гастриту.
  • Зниження співвідношення пепсиногенів I/II є маркером атрофії шлункових залоз.

Висновок:

Лабораторні дослідження, такі як вимірювання рівня гастрину-17 і пепсиногенів, є важливими для діагностики та моніторингу станів, пов'язаних з пошкодженням шлункової слизової, таких як атрофічний гастрит і виразкова хвороба. Ці тести дозволяють оцінити ступінь ураження шлунка і функціональну активність шлункових клітин.