Глікозильований гемоглобін

Глікозильований гемоглобін

Глікозильований гемоглобін, або глікогемоглобін (коротко позначається: гемоглобін A1c, HbA1c) – біохімічний показник крові, що відображає середній вміст цукру в крові за тривалий період, на відміну від вимірювання глюкози крові, яке дає уявлення про рівень глюкози крові тільки на момент дослідження.

 Кількість глікогемоглобіну характеризує середній рівень глюкози за попередні 4-8 тижнів ( при умові, що тривалість життя еритроцитів не зменшується, як, наприклад, при гемолітичній анемії). Визначення дає змогу з більшим інтервалом достовірно контролювати стан хворих. При латентному цукровому діабеті вміст глікогемоглобіну іноді вищий, ніж при явному, що пояснюється можливістю ефекту терапії. Проте підвищення вмісту глікозильованого гемоглобіну не пов’язане з гіперглікемією нервового походження і може спостерігатися при нирковій недостатності, вагітності та її ускладненнях, деяких гінекологічних захворюваннях ( наприклад, кистозному фіброзі), серповидноклітинній анемії та інших захворюваннях, що супроводжуються порушенням обміну вуглеводів.
Показання до призначення аналізу:
•        Діагностика і скринінг цукрового діабету;
•        Довготривалий моніторинг перебігу та контролю за лікуванням хворих на цукровий діабет;
•        Визначення рівня компенсації цукрового діабету;
•        Доповнення до глюкозотолерантного тесту при діагностиці преддіабета.
•        Обстеження вагітних жінок (прихований діабет).

ВОЗ прийняла, що концентрація HbA1c більша за 6,5 % є одним з показників цукрового діабету. Для встановлення такого діагнозу за умови відсутності яскравих клінічних проявів хвороби необхідно мати два показники: або двічі визначити підвищену кількість глікованого гемоглобіну, або визначити збільшення HbA1c одночасно із зростанням кількості глюкози в крові понад норму.

 

Матеріал: венозна кров.